Марійка Підгірянка

"Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса"

Максим Рильський

Смерічка

Дзвонить, грає срібна річка,
А в криштальну воду
Задивилася смерічка
Та й на свою вроду.

Гей, виросла ж та й висока,
Та нема їй пари:
Пила воду із потоку
І сивої хмари.

Брала пахощі з повітря
У весняну пору;
Вибуяла так на вітрі,
Виросла угору!

Хлопчик і ластівка

Ластівочко мила,
Де хочеш літати?
Чи тобі не шкода
Ггніздечко лишати?

- Шкода милий хлопче,
Але що чинити?
Як зима настане,
Тяжко буде жити.

- Путь тобі щаслива
Хоть і далеченька!
Прилітай здорова
На весні, рідненька.

- Прилечу, мій хлопче,
Із чужого краю,
Під твоїм віконцем
Пісню заспіваю.

Ганнусина пісенька
Співаночки, мої любі,
Де я вас подію?
Понесу вас в полонину,
З вітрами розвію. А там будуть вівчарики
Вівці випасати,
Будуть мої співаночки
У траві збирати.
Будуть, будуть вівчарики
Білі вівці пасти,
Будуть мої співаночки
У трембіту класти

Ліс

Шумить верхами буйний ліс –
Дуби, берези, буки.
Співає сойка, свище дрізд
І воркотять голубки.
Стрибає білка по верхах,
Дітей зозуля кличе.
Вітрець шепоче в галузках,
В ярку потік мугиче.
Цілує сонечко листки
У ніжній, теплій ласці,
Гриби наділи шапочки
Так само, як у казці.